• head_image

Кулик В.П.

Птах

Автопортрет у білому на вулиці червневого міста

Білий птах на білому мольберті
Загубився в білій вишині...
У польоті крила розпростерті—
Пір'ячко мазків на полотні.

В сяйзі дня сорочка моя біла
Спалахнула на вітриннім склі,
І всміхнулась вишня спіла-спіла
Соком світанкової землі.

Знов шумлять тополі наді мною,
Грає сонце міддю верховіть.
Біла хмара марить далиною
І горобчик скаче по траві...

Все-таки зіскучивсь по тобі я,
Місто любе в білому вбранні.
Так прозоро вікна голубіють—
Трепетні мазки на полотні...

Зграя чайок квилить над водою,
Пахне медом липова цвітінь.
Молодою, легкою ходою
Йде проспектом білогрудий кінь...

Чи здалось те все, чи мо, наснилось...
Впало срібне пір'я на поріг.
Біла птаха в білизні згубилась,
Білим-біла... Біла, як на гріх...

Моя білява чаєчко, лети…

Яке над містом небо голубе!
Ми ідемо проспектом Ушакова,
Де зелень аж проміниться ранкова…
Я тут уперше пострічав тебе.

Моя білява чаєчка, лети
Над хвилею Дніпра лише зі мною.
Сьогодні я так марю далиною
І так радію, що всміхнулась ти...
Аж ген духмяні вулиці в цвіту
Рожеве свято в затінку каштанів.
І солов’їні виспіви світанні
До сонця линуть в пору золоту.

Неначе тінь рожева промайне
Вчорашню зустріч я таки згадаю...
Кохане місто ув обіймах маю,
Ти знов хвилюєш радісно мене.

Блакитних вікон зоряна ясень
Озвалася, промінне заспівала,
І голуби на площі Ганнібала
Злетіли ввись, де вже розкрилився день.

Над містом любим синь та висота
Лунають дзвони в дальньому соборі...
І квилять чайки у яснім просторі –
Надія світла серце огорта.

top^^