В. Чуприна - Народний художник України, секретар Національної Спілки художників України, голова правління Херсонської обласної організації НСХУ, професор Херсонського державного педагогічного університету, завідувач кафедри образотворчого мистецтва.
ШЛЯХОМ ТВОРЧОГО ПОСТУПУ
За ЗО років Херсонська обласна організація Національної Спілки художників України пройшла цікавий і плідний шлях. Творче об'єднання професійних митців примножило культурне надбання Херсонщини, створило правдиві образи сучасників, проникливі пейзажі, пластично-вивірені скульптурні пам'ятки, монументи, мозаїки, розписи, неповторні витвори декоративно-ужиткового мистецтва, виняткові приклади поліграфії. Своєю постійною наснагою автори мистецьких творів завдячують рідній таврійській землі, її людям.
Відомо, що характер народного і професійного мистецтва формує природне середовище. Майстрам Таврії поталанило, що вони мають такі неповторні, різнобарвні краєвиди. Три моря — Чорне, Азовське, Каховське плюс Лиман і Сиваш. На Херсонщині безліч малих річок і, звичайно ж, могутній Дніпро, але степ — найголовніший образ краю.
Виразність природи, народні традиції — творча колиска херсонських художників. Декоративно-ужиткове мистецтво Таврії склалося не тільки завдяки смакам місцевого населення, його формувала майже вся Європа.
У другій половині XVШ ст. при заселенні краю свої розуміння прекрасного сюди везли із усіх усюд: із Київщини, Слобожанщини, Чернігівщини, Полтавщини, Росії і навіть із-за кордону: Німеччини, Польщі, Швеції. Переселенці прибули на територію, де вже склалися традиції, які своїм корінням сягали у стародавню цивілізацію: мистецтво скіфів, половців, еллінів, а найбільше — Козацької держави. Тож до існуючої дорогої скарбниці вони привнесли свою частку. Все разом, сформувалося у загальну культуру Херсонщини, яка з часом набула неповторного колориту.
Початок літопису професійного образотворчого мистецтва таврійського краю належить до другої половини XVIII ст. В Херсоні протягом XVIII -XIX ст. працювали російський пейзажист Ф.Алексєєв, відомий майстер жанрового живопису М.Шибанов, видатний російський скульптор українського походження І. Мартос, легендарний мариніст І.Айвазовський та інші. Особливо художники облюбували селище Асканію-Нову, куди приїздили до численної родини Фальц-Фейнів. Тут працювало багато живописців, скульпторів з Італії, Німеччини, Росії, Польщі. На замовлення господарів вони писали портрети, місцеві краєвиди, творили скульптури для парків.
Окрему сторінку, яка, на жаль, ще не досліджена, представляють витвори мистецтва невідомих майстрів, що виготовлялися для монастирів, храмів та міських кладовищ.
За великим рахунком художнє життя Херсонщини минулих століть було далеко не бідним, але губернському місту бракувало власного навчального закладу, щоб виховувати своїх власних митців. А серед молоді претендентів було достатньо, та вони шукали своєї долі за межами домівки, багато з них стали відомими художниками, якими пишається Україна. Сьогодні ми їх імена не відриваємо від мистецького літопису Таврії, бо їх світогляд сформований на нашій землі, а їх твори, в свою чергу, формували наступні покоління херсонських митців. Це передовсім М. Скадовський, М.Андрієнко-Нечитайло, Ю.Михайлів, М.Жук, О.Шовкуненко, І.Шульга, О.Ворона та інші.
В історії розвитку культури нашого краю низка сторінок ще не досліджена, існують "білі плями", зберігся важливий матеріал про заснування у Херсоні "Товариства красних мистецтв" (1887 р.). Процес організації такого об'єднання був довгим і складним, бо в Херсоні проживало тільки декілька професійних майстрів, тому у товариство ввійшла більшість художників-аматорів та шанувальників мистецтва. Такий підхід був виправданим кроком, бо товариство не ставило за мету організаційно об'єднати майстрів пензля, а перш за все вести просвітницьку діяльність серед населення.
Саме в цьому напрямку досягнуто серйозних результатів. З кінця 80-х років XIX ст. завдяки активній діяльності товариства Херсон стає на рівень інших південних міст по влаштуванню власних і пересувних художніх виставок.
Збереглися спогади представника молодшого покоління члена ''Товариства красних мистецтв" Л. Брюмера, де він як постійний учасник згадує роботи своїх колег, особливо йому подобалася творчість Г.Курнакова. Цікаво, що каталоги тих років свідчать: пейзажист Г.Курнаков, як ми його звикли сприймати, часто звертався до портретного жанру. На жаль, до нашого часу залишився тільки один портрет, який зберігається у музеї їм. О.Шовкуненка, але навіть один цей портрет наштовхує на думку про неабиякий хист автора у незвичному для нього жанрі.
У другій половині XIX ст. для всього Півдня України Одеса була центром пересувних виставок, на яких часто експонувалися не тільки твори одеситів, а й киян, і навіть москвичів. До речі, коли в Москві об'єднання передвижників почало поступово відходити на другий план, в Одесі за ініціативою нашого земляка М.Скадовського почало діяти "Товариство південно-російських художників", створене на зразок передвижників. Херсон для товариства став першим містом у маршруті виставок. Характерною їх особливістю було те, що при прибутті в наше місто одесити запрошували херсонців, членів "Товариства красних мистецтв", показати твори в експозиції пересувної виставки.
"Товариство красних мистецтв" проіснувало до 1917 року. Активними його членами були Е.Конопацький, Ф.Зільберштейн, В.Блуменац, Л.Брюмер, Д.Бунцельман, Е.Бунцельман, В.Вільперт, О.Іконніков (до речі, перший вчитель Г.Курнакова), О.Охрімовський, О.Стравинська, М.Андрієнко, Г.Курнаков, О.Кручоних, Г.Марков, Ф.Савченко-Осмаловський (він з часом буде наставником для херсонських художників молодшого покоління -І.Ботька, Л.Штирмера, А.Платонова).
На початку XX століття художнє життя півдня України стало ще активнішим. В цей період виникають нові напрямки в мистецтві і нові мистецькі об'єднання, а Херсонщині судилося взагалі стати своєрідним центром народження авангарду. Хто вивчає виникнення і подальшу його долю, тому добре відомі імена світового значення: братів Бурлюків, В.Баранова-Росіна, Ю.Михайліва, О.Кручоних, М.Аидрієика, які перші кроки в творчості зробили на Херсонщині. Тут вони пройнялися традиціями і піднеслися до вершини небаченої слави.
Наступний етап художнього літопису краю пов'язаний з новим післяреволюційним періодом. Початок цих буремних подій примусив молодь, яка навчалася в учбових закладах інших міст, терміново повернутися до Херсону. З Петербургу повертається О.Шовкуненко, з Києва Савченко-Осмоловський, Г.Курнаков, Л. Брюмер та інші. На перших порах кожний із них займався творчістю, але загальних виставок не влаштовували.
У 1920 році в Херсоні засновується "Пролетарська художня студія", що покликана була об'єднати митців. Члени студії виготовляли плакати, гасла, оформляли місто до різних політичних подій. Студія мала і иавчально-творчі майстерні. Керувати однією із таких майстерень був запрошений О.Шовкуненко. Природньо, до цієї яскравої особистості потяглася не тільки молодь, але і художники з певним досвідом.
Як згадував Олексій Олексійович, Херсон для нього був першою серйозною школою для пізнання життя. Саме на батьківщині у нього сформувалися ті риси майстерності, які виведуть його до всеукраїнського, а потім і європейського визнання.
Солідна колористична школа Одеського училища, потім Петербурзька академія мистецтв допомогла О.Шовкуненку знайти у своїй творчості характер і темперамент людини Півдня України: це мазок, широкий, як просторі херсонські степи, радість світосприйняття, чиста, світла, немов залита щедрим таврійським сонцем палітра. З цими творчими якостями він пройде все своє довге життя. Творчість О.Шовкуненка заклала солідні підвалини для формування херсонської живописної школи.
У розвиток і становлення подальшого художнього процесу краю величезний внесок після О.Шовкуненка зробив Г.Курнаков. Цей майстер не володів таким кипучим живописним темпераментом, як його товариш.. У його роботах з першого погляду не помітна майстерність, він сповідував глибоко-філософське, ліричне, тональне мистецтво, яке стало другою характерною особливістю творчості наступних поколінь херсонських художників. О. Шовкуненко для місцевих майстрів пензля зіграв роль блискавки: з перших кроків перебування в Херсоні, він яскраво освітив їх своїм талантом, а через декілька років вже світив Одесі, потім Києву. Г.Курнаков протягом 60 років був незмінним прикладом, для своїх колег у справі сумлінного служіння мистецтву, тонкого розуміння природи.
У художньому житті Херсонщини 20-х років О. Шовкуненко і Г. Курнаков займали провідне місце. Об'єднання "Пролетарська художня студія" багато зробило для формування міста та підготовки майбутніх митців, але майже не займалося організацією виставок. Остання виставка в Херсоні була влаштована у 1917 році. І тільки через десять років за ініціативою О.Шовкуненка і Г.Курнакова херсонські художники показали свої твори шанувальникам образотворчого мистецтва. У вступній статті до каталогу виставки автор писав: "Буремні роки революційної боротьби, а потім кошмари голоду відсунули естетику на задній план. Політично ми далеко пішли вперед, але відносно художнього розвитку нам необхідно зробити огляд. Мета виставки — пошуки художніх сил Херсона. Сили виявилися достатньо солідними. У виставці взяли участь 18 авторів, експонувалося 146 робіт."
Г.Курнаков показав 35 живописних і графічних творів, серед них 7, яким він дав загальну назву "Руїни революції", за що більше як через ЗО років його деякі "мистецтвознавці у цивільному" обізвуть ворогом радянської влади. Тоді він ледве "відмився" від цього наклепу. О.Шовкуненко експонував 14 робіт, серед них шедевр "Зелений базар на Кошовій", портрети О. Виноградової та О.Петражицького. Відомий культурний діяч С.Сильванський представив 7 робіт М.Нечитайла-Андрієнка, який тоді вже проживав у Парижі і, звичайно, з точки зору ідеології тих часів вважався "зрадником батьківщини". У виставці, крім названих авторів, брали участь Ф. Савченко-Осмоловський, В. Рахманов, художник театру В.Мюллер, Д. Бунцельман та інші.
Виставка засвідчила наявність у Херсоні художніх сил, гир дало можливість Києву, за допомогою місцевої влади в кінці 20-х років створити об'єднання АХЧУ ("Асоціація художників Червоної України"). Створення АХЧУ було продиктоване єдиним бажанням — об'єднати художні сили республіки. У 1930 році в Херсоні відбулася перша виставка АХЧУ, 140 робіт представляли 14 авторів. Серед них — незмінний Г.Курнаков (18робіт серед яких відома його серія "Архітектура старого Херсону"), М.Жук з Одеси прислав "Автопортрет", портрети В.Винниченка, М. Коцюбинського, Г.Петровського, С.Ткаченка. 18 творів експонував Ф.Савченко-Осмоловський, особливо цікава його тематична картина "Будівництво консервного заводу в Херсоні", М. Блехоров показав портрет "Поета революції — В.Маяковського".
Нове об'єднання щороку організовувало виставки, це стало своєрідним звітом херсонських художників. На той час у державі, крім АХЧУ, були і інші об'єднання, які прагнули консолідації усіх художніх сил, тож питання про створення єдиної організації гостро назріло, але шляхи реалізації ускладнювалися тим, що існуючі творчі об'єднання мали різні ідеологічні платформи. Поки запанувало загальне примирення, настав 1928 рік. З 25 по 28 жовтня 1938 року в Києві відбувся перший з'їзд радянських художників України, на якому офіційно було затверджено нову Спілку, її статут. Таємним голосуванням обрано правління і ревізійну комісію. Першим головою Спілки був обраний І.Бойченко, щоправда через рік він добровільно пішов з посади, пленум на посаду голови обрав О.Пащенка.
Головним завданням Спілки була робота по залученню митців усіх регіонів України до життя і розвитку нової організації. З цією метою в областях відкривалися виробничі майстерні, артілі, товариства, об'єднання, як кроки до створення обласних спілок. Але до Херсона черга не дійшла, бо тут було ще замало професійних художників і до вивчення цього питання Київ повернувся після війни, та художників стало ще менше. Потенційно творчо здібні юнаки були призвані до лав Червоної армії, із колишніх членів АХЧУ багато пішло з життя, або змінило місце проживання.
На початку 50-х років керівництвом республіканської Спілки художників було вжито ряд організаційних заходів щодо вдосконалення впливу на регіони. Було вирішено у всіх областях силами місцевих майстрів провести художні виставки, щоб мати уявлення про місцеві творчі сили. Першим кроком до цього було утворення в регіонах "Товариств художників". Таке об'єднання, яке згодом отримало назву "Художній фонд", в Херсоні було засноване в 1951 році, а в 1952 році була відкрита перша виставка нового об'єднання, на ній експонувалося 85 робіт 17 майстрів.
Для херсонців незмінним авторитетом залишився Г.Курнаков, який представив на суд глядачів до двадцяти живописних творів. Із старшого і молодшого покоління експонентами були С.Каповський, К.Московченко, І.Ботько, Д.Ніценко, Ф.Зайцев, Л.Штирмер (до речі, перший голова правління), скульптори І.Шапко та П.Кравченко. На виставці побували фахівці із Києва, котрі винесли вердикт: творчих сил ще малувато для відкриття обласної організації, а ті здібні художники, які візьмуть участь у певній кількості республіканських виставок, будуть прийматися до Спілки від Кримської організації. Таким чином херсонські митці були прикріплені до Сімферополя. В Херсоні через відсутність організації керівництво майстерень художнього фонду фактично вирішувало всі виробничі і творчі питання. Це було далеко не ідеальним варіантом для творчого зростання колективу, бо директорами майстерень призначалися люди з досвідом господарника, але далекі від творчих проблем.
Художники викопували розписи, оформлювали наочну агітацію, створювали скульптурні пам'ятники та монументи, портрети, тематичні картини, але авторам ці роботи не враховувались до вступу у Спілку художників. Художники зробили єдино правильний висновок: необхідно активно брати участь у республіканських і всесоюзних виставках, щоб набрати необхідні бали для права подавати свою кандидатуру до Спілки. Алє деякі художники відверто боялися попадати на очі Києву, не вірили у свої сили і відсиджувались. Ряд обласних центрів, щоб створити у місті об'єднання професіоналів, запрошували на постійне місце проживання членів Спілки з інших міст, виділяли їм квартири, майстерні. Таким шляхом пішов наш сусід Миколаїв.
Херсон це питання вирішував самотужки. На кінець 60-х років в Херсоні сили були вже серйозні, тож Київ чекав на їхню більш сміливу участь.
У 1951 році І. Ботько вперше двома творами заявив про себе у престижній виставці України. Її експозиція будувалася з творів майстрів дореволюційного періоду та сучасників і була присвячена декаді України в Москві. Ця перемога І.Ботька дала добрий творчий поштовх для членів колективу, бо стало ясно, що "не святі горщики ліплять". З того часу між художниками зав'язалось своєрідне змагання, везли в столицю роботи і колективно, і поодинці, а головне — майже всі напружено працювали. У цьому зв'язку не зайве знову згадати старійшину херсонських митців Г.Курнакова.
Його шлях до Спілки був винятковим. Він не показував свої твори в Києві з часів навчання, коли брав активну участь у об'єднанні "Кольцо" (1917 р.). Навіть виставковий бум 50-х років не мав на нього ніякого впливу. У 1955 році Херсон відвідала група киян із Спілки художників, познайомилася з його доробком, а доробок був солідним, тож спілчани запропонували майстру організувати персональну виставку в Києві, яка відкрилася у залі Спілки в 1956 році і мала великий резонанс. Завдяки цій події Г.Курнакова приймають до членів Спілки, а ще через кілька років йому було присвоєно почесне звання Заслужений діяч мистецтв України, хоча перше звання отримують, як правило, Заслужений художник. Столиця справедливо оцінила талант нашого земляка.
В кінці 1970 року колектив херсонських художників набрав необхідну кількість членів Спілка. Це давало право на утворення обласної організації, що незабаром і відбулося. Першим головою правління Херсонської організації Спілки художників СРСР був обраний А.Платонов. 15 січня 1971 року відбулося урочисте засідання з приводу відкриття в Херсоні обласної організації Спілки художників. На урочистостях були присутні посадові особи області, представники Республіканської Спілки, гості з Криму, Миколаєва, Одеси.
Утворення організації дало можливість проводити більш плідну творчу роботу в колективі, готувати нових кандидатів до вступу в Спілку, активніше розгорнути виставкову діяльність.
За період від 1971 року склад правління і, звичайно, його голова змінювалися декілька разів. Найтриваліший час плідно працював на посаді голови правління Д.Катинін: як людина чесна, сумлінна, високоінтелігентна, він зумів згуртувати навколо себе творчий колектив і спрямувати його зусилля па творчу працю.
З художниками Херсону поталанило. Особливо із старшим поколінням, які стали фундаторами місцевої організації — Г.Курнаков, І.Ботько, К.Московченко, Л.Штирмер, А.Платонов, І .Шапко, Е.Спицевич, Д.Катинін, І.Білокур, В.Шкуропат. Характерно, що формування колективу проходило з дивовижною логікою, хоча цим процесом ніхто не керував, а спеціалісти прибували в місто, як на замовлення, і невдовзі представили всі види образотворчого мистецтва.
Із Київського художнього інституту в Херсон прибули скульптори І.Білокур і В.Шкуропат, до них приєднався випускник Одеського училища В.Потребенко, а в місті вже працював 1.Шапко, потім його син Юрій: організувалася талановита група скульпторів, яким під силу було задовольняти будь-які потреби у монументальному мистецтві Таврії. Пізніше група скульпторів поповнилася молоддю, що вже сповідувала зовсім нові мистецькі уподобання: це випускники Київського художнього інституту А.Микитюк, В.Тишкевич та випускник Петербурзького вищого художнього училища ім. А.Мухіної Ю.Степанян. Щоправда, В.Тишкевич до Спілки художників був прийнятий за живописними роботами.
Скульптори виконували багато робіт, які прикрасили населені пункти області. У Херсоні споруджений пам'ятник першим корабелам (І.Білокур, В.Шкуропат, В.Потребенко), пам'ятник Т.Шевченку (І.Білокур), низку меморіальних комплексів на території Херсонщини.
Фундаторами графічного цеху стали випускники Харківського художнього інституту Д.Катинін, В.Ваганов, Е.Спицевич, до них згодом приєднаються Р.Браілов, Ф.Кідер, Ю.Діденко, І.Христич, С.Курак. Цим майстрам притаманне глибоке розуміння специфіки графічного мистецтва, їх роботи завжди залишаються гордістю колективу херсонських художників.
Декоративно-ужиткове мистецтво прийшло в місто разом з відкриттям величезного текстильного комбінату (60-і роки). Сюди із Львова та інших міст прибула група митців, серед яких особливо талановите подружжя Шнайдерів та їх дітей Андрія та Юрія. Згодом приєднується перспективна молодь: О.Бринцева, М.Бринцев, О.Катиніна, О.Ковач, Н.Логачова. З їх майстерень виходять гобелени, шовкографія, батік, керамічні вироби. Завдяки їм Херсон вигідно відрізняється від інших обласних центрів розвитком саме цього виду.
Основу Херсонської обласної організації Національної Спілки художників України складають живописці. Кожен із них у роботах розвиває традиції, закладені ще О.Шовкуненком, Г.Курнаковим, І.Шульгою, І.Ботьком. Крім цього, вони у творчості зберігають особливості тієї школи, де отримали художню освіту.
Скажімо, А.Платонов зберіг досягнення колористичної одеської школи, а його декоративність — підсумок серйозного вивчення раннього періоду творчості Г.Курнакова. Разом це дало високий небачений ефект. Недаремно у часопису "Образотворче мистецтво" (№1/2001) академік О.Федорук ім'я А.Платонова в українському колоризмі ставить поруч з іменами Т.Яблонської, Ф.Захарова, В.Цвєткової.
У творчості К.Московченка і Л.Штирмера, особливо у портретному жанрі, простежується серйозна школа, гідна пензля О.Шовкуненка.
Ф.Загороднюк залишається вірним академічній школі Київського художнього інституту. В.Трапенок прекрасний колорист, його тональний живопис побудований з урахуванням найтонших кольорових переходів. В.Машницький мав солідну московську школу, і недарма вважався майстром тематичної картини. Є.Толкунов пошуковий художник, котрий, як губка, всмоктує нові течії в мистецтві. В.Такаєва та Г.Петров — неперевершені майстри акварелі.
На окреме добре слово заслуговує молода, творчо обдарована жінка Ксенія Стеценко. За такими, як вона, майбутнє мистецтва. Мистецтво сценографії представляють достойно народний художник України В. Балаш і молода здібна художниця О.Гоноболіна.
Своє 30-річчя херсонська Спілка зустріла вагомими творчими здобутками. Усіма поколіннями художників за цей період створена величезна галерея талановитих творів, які знайшли своє постійне місце проживання в багатьох музеях, приватних колекціях, вони презентують Херсонщину на усіх світових рівнях.
Сьогодні ми складаємо шану і старшому поколінню митців, і молоді, які своєю творчістю збагатили і збагачують художню скарбівню нашого краю.
Безперечним фактом, у тому, що до Спілки невдовзі прийдуть молоді обдаровані митці, є відкриття кафедри образотворчого мистецтва при Херсонському державному педагогічному університеті, де при бажанні студент отримує все те, що потрібне для професійного художника, а не тільки те, що потрібно для педагога. Двері нашої кафедри завжди відчинені для талановитої молоді.
Ласкаво просимо !