Розмова

Здоров, Херсоне, друже мій старий,
Частинонька мойого світу й радості.
Ти хоч тепер вповні мені відкрий
Своєї простоти великі складності.

Та розкажи, як жив оці п'ять літ,
Яких вістей тобі вітри приносили,
Чи ти умножив свій козацький рід,
Чи не гнівили степ нещедрі осені?

Ти розкажи, а я твої слова
Очима, серцем, розумом вбиратиму,
І дня твого настроєність нова
Заполонить, неначе пісня братова...

Вечірній Дніпр — веселка над життям.
А в кораблів — крикливиця й безсонниця
Мов степовички прошеним гостям,
Портові крани низько їм поклоняться.

Та пересиплють в небо, наче дріб,
Запилені Чумацьким Шляхом зорі,
Та піднесуть таврійський білий хліб,
А солі досить і в недремнім морі...

Ти попроси, Херсоне, човняра,
Хай висадить мене на тому березі,
Там жде мене захмелена пора,
Що народилась в пам'ятному березні.

Надумаюсь, намріюсь, надивлюсь,
Як ніч понад тобою лине галкою,
І сам на крилах спогадів здіймусь
Над плавнями, Воєнним і Забалкою.

Агов, Херсоне! Друже мій старий,
Частинонька мойого світу й радості,
Ти хоч тепер вповні мені розкрий
Своєї простоти великі складності.

Про тебе думи в голову поклав
І не засну над хвилями розлогими.
На рейді сивий плаче пароплав
За голубими далями-дорогами...

Наш остров

Зеленое и белое
У самого Днепра —
Поселок корабелов
Из камня и стекла.

Лохматых туч касаясь,
Среди тенистых вод,
Стоят дома-красавцы
Под самый небосвод.

Здесь город вырастает,
Величье, красота.
И птицы, пролетая,
Не узнают места.

По пирсу ходят краны,
Работаем с душой...
И остров наш,
как лайнер,
Плывет к мечте большой!

top^^