Херсонським ткалям

Ткалі, ткалі,
немов чарівниці,
Все підвладне і все їм дано:
Забажають — злітаються птиці
У цехи на нове полотно.

А бува, засумують русяві
В сподіванні кохання і стріч,—
На шовках заколишуться трави
І розіллється зоряна ніч.

А згадають дівчата у січні
Тепле літо, пахучий лужок—
І тоді розквітають навічно
На полотнах ромашки й бузок.

Заспівають, працюючи, кралі,—
І цехи їхні сповнять умить
На шовках голубіючі далі,
Степова і дніпрова блакить...

Ткалі, ткалі! І як вам вдається
Проспівати у праці своїй,
Як травнева веселка сміється,
Як іскриться в лиманах прибій.

Як радіє світанок чудесний,
Як фіалки весна воскреша!
То ж закохана в юність і весни
На полотнах співає душа.

top^^